Ой за стіною, за золотою
Не червон мачок все процвітає,
Дороге пання шубу вбирає,
Дорогу шубу під самим злотом.
Виходить на двір, двір ся леліє,
Входить до сіней, сіни снияють,
Сіни снияють, аж но палають.
Входить до хати, панове встають,
Панове встають, шапки здіймають,
Шапки здіймають та й ся кланяють.
Кажуть панове: — Крілівна зійшла!
Каже їм ненька: — То моя дочка!
— А по чім же їй, ненько, пізнала?
— Ой ізпізнала-м по росі косі,
По росі косі, по кошуленьці,
По кошуленьці, по білім личку.
Слово по слову до татуненька:
— Ой мій татуньку, мій татунечку,
Ой купи мені дві міста нові,
Дві міста нові, три села старі.
Єдно ж ми село — з старими людьми,
Друге ми село — із дівочками,
Третє ми село — з парубочками,
З старими людьми добра порада,
Грозноє село з парубочками,
Село весело ой з дівочками.