Ой зацвіла черемшина зрісна,
Ходить козак до дівчини спізна. (Двічі)
«Ти, козаче, не ходи до мене,
Бо неслава на тебе й на мене». (Двічі)
«А я, козак, слави не бою сі,
Кого люблю, стану розмовлю сі. (Двічі)
Як я буду у льогру стояти,
Хто ж ми буде кошуленьку прати?» (Двічі)
«Ой підеш ти горов, долиновйов,
Та знайдеш ти прачку над водовйов,
Тота тобі кошулю випере».
«Як я буду в льогру хорувати,
Хто ж ми буде рани дозирати?» (Двічі)
«В чистім полю дробен дощик січе,
Та той тобі рани виполіче». (Двічі)
«Як я буду на війні вмирати,
Ой хто буде надо мнов плакати?» (Двічі)
«Ой не жалуй, молодий козаче,
Чорний ворон над тобов закраче». (Двічі)
«Ой я знаю, що така причина,
Не заплаче ні отець, ні мати, (Двічі)
Не заплаче й козацька дівчина,
Лиш закраче чорная пташина». (Двічі)