Українські народні пісні

ОЙ ЗАЧУЛА Ж МОЯ ДОЛЯ
Українська народна пісня

Ой зачула ж моя доля.
Що не бути мені дома,
Бути ж мені у неволі —
У некрутському наборі.
Скоро козак догадався,
До дівчини заховався:
«Ой дівчино, моє серце.
Сховай мене під ряденце!»
Скоро люди догляділи —
Кругом хату обступили,
В дівки двері розломили
І козака уловили.
Бистрі ніженьки скували.
Білі рученьки зв’язали,
Посадили у возочок,
Самі сіли в передочок
Та й повезли в городочок.
Самі коней поганяють
Та й на хлопця поглядають,
Щоб і коней не втомити,
Щоб і хлопця не впустити.
На кониках піна пала,
Недалеко вже Полтава!
Приїхали до Полтави,
Оддатчики повставали,
Бистрі ніжки розкували.
Білі ручки розв’язали
Та повели у світлицю,
Посадили на скамницю.
Чорні кудрі підголили
Та й муницю начепили.
По базару поводили.
Медом-вином напоїли.
«Лучче б мені волів пасти.
Ніж тепера з коня впасти!
Лучче б мені погонити,
Ніж з панами говорити!
Лучче б мені з грабельками,
Ніж тепера з шабельками!»

Походження та примітки

ОЙ ЗАЧУЛА Ж МОЯ ДОЛЯ.

Поширена в багатьох варіантах пісня про рекрутський набір у XVIII ст. Друкується за зб. М. О. Максимовича «Украинские народные песни», стор. 159—160.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти соціального гніту і іноземних загарбників у другій половині XVII та у XVIII столітті