Ой зачула моя доля,
Що не бути мені дома. (Двічі)
Бути мені у неволі,
У некрутському наборі, (Двічі)
У залізі, у закові,
Молодому козакові!
Скоро козак догадався —
По улицях не шатався, (Двічі)
По улицях не шатався,
До дівчини заховався, (Двічі)
До дівчини у комору
На тихесеньку розмову. (Двічі)
«Дівчинонько, моє серце,
Сховай мене під ряденце! (Двічі)
Дівчинонько, моя рибко,
Сховай мене, щоб не видко!» (Двічі)
Лихі люде як узнали,
Отаманові сказали. (Двічі)
Як прибігло два десяцьких, —
Дівці двері розламали, (Двічі)
Таки парубка піймали,
Назад руки ізв’язали; (Двічі)
Посадили у задочок,
А два сіло в передочок
Та повезли в городочок.
Один коні поганяє,
Другий парня доглядає. (Двічі)
Та привезли в городочок,
Поставили у станочок,
Забрили його лобочок;
Платком шию зав’язали
Ще й солдатиком назвали: (Двічі)
«Іди, парень, висипайся
Та й на муштру поспішайся». (Двічі)
Скоро парень пробудився,
За головоньку вхопився: (Двічі)
«Бідна моя головонька,
Що чужая сторононька —
Не рідная родинонька.
Лучче б було з грабельками,
Ніж тепера з шабельками; (Двічі)
Лучче б було з сестрицями,
Ніж тепера з рушницями; (Двічі)
Лучче б було плугом іти,
Ніж з панами говорити; (Двічі)
Лучче б було воли пасти,
Ніж тепера з коня впасти!» (Двічі)