Українські народні пісні

ОЙ ЗДАЄТЬСЯ, Й НЕ ЖУРЮСЯ
Українська народна пісня

Ой здається, й не журюся,
Таки ж я й не рада:
Чогось мені тяжко-важко,
На серці досада.
Чогось мені тяжко-важко,
На серці досада.

Ой кину я ту досаду
Геть на бездоріжжя, —
Зійшла моя досадонька.
Як мак серед збіжжя.
Зійшла моя досадонька.
Як мак серед збіжжя.

А я той цвіт позриваю
Та й сплету віночка,
Кину його, червоного,
В воду до поточка.
Кину його, червоного,
В воду до поточка.

Пливи, пливи, мій віночку,
До синього моря,
Може, хвиля тебе втопить,
Чи не збудусь горя.
Може, хвиля тебе втопить,
Чи не збудусь горя.

Хвиля вінок розірвала,
Таки ж не втопила,
А від того вода синя
Геть почервоніла.
А від того вода синя
Геть почервоніла.

Гірка вода в синім морі,
Гірко її пити.
Чом я свою досадоньку
Не можу втопити?
Чом я свою досадоньку
Не можу втопити?

Українська народна пісня ОЙ ЗДАЄТЬСЯ, Й НЕ ЖУРЮСЯ — ноти
ОЙ ЗДАЄТЬСЯ, Й НЕ ЖУРЮСЯ — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

Записано в с. Стара Осота, Олександрівського р-ну, Кіровоградської обл., від 3. Н. Богдан, 1950. Розшифрував Л. Ященко.

В основу пісні покладено вірш Лесі Українки «Хвилини» зі збірки «Відгуки». Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. — К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 203