Українські народні пісні

Ой зозуленько дібрівна, дібрівна

Веснянка (гаївка)

Ой зозуленько дібрівна, дібрівна,
Не куй раненько в діброві, в діброві,
А закуй же ти в коморі, в коморі.
Моя матінка старая, старая,
І ще до того чужая, чужая.
Ой каже мені робити, робити:
На гору камінь точити, точити.
А я поточу на місто, на місто,
Куплю дівонькам намисто, намисто.
А парубонькам вегиру, вегиру,
Та на їх шию тяжиру, тяжиру.
А Іванові перстенець, перстенець,
Бо він найкращий молодець, молодець.
Пішов Іваньо до пана, до пана:
— А я, пануньо, найстарший молодець,
З мене дівоньки здіймили перстенець.
— Що ж я тобі та винен, та винен?
Ти сі, молодий, женити повинен.

Походження та примітки

ОЙ ЗОЗУЛЕНЬКО ДІБРІВНА, ДІБРІВНА.

Записав Т. Беринда-Ясниський від І. Кучми у селі Ясниськи, Івано-Франківського району, Львівської області Рукописний фонд Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, фонд 14 — 3, одиниця зберігання 239, аркуш 11.

Мелодія — рукописний фонд Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, фонд 14 — 3, одиниця зберігання 2, аркуш 8.

Джерело

Тематичні розділи

  • Веснянки та гаївки
  • Веснянки та гаївки під кривий танець і без танкового та ігрового супроводу
  • Кохання. Зародження почуттів. Похвала хлопцям і дівчатам. Вибір пари. Побачення, взаємна любов