— Ой з’їздив я коня,
Сідлаю другого,
Скажи мені правду,
Чи буде що з того?
Чи буде що з того, ой чи ні?
Не суши серденька ти мені.

— Я тобі казала,
Ще й казати буду:
Коли маєш брати,
Бери без заводу,
Бо в мене посагу не буде.
Ой бо візьмуть мене й так люди.

— Ой Боже ж мій, Боже,
З високого неба.
Мені того посагу
Жодного не треба.
Ти в мене посаг самая,
Як на небі зірка ясная.

— То зараз ти кажеш
«Зоря моя ясная»,
А потім ти скажеш:
«Доленько нещасная».
Ти не скажеш — то й твоя сестра:
«Небагато добра принесла».

Ой зараз ти кажеш:
«Люба моя, мила»,
А потім ти скажеш:
«Ти мені не мила».
Ти не скажеш — то й твоя мати:
«Було тобі бідну не брати».