Ой з-за гори та із-за лиману
Віє вітер не помалу. (Двічі)

Вітер віє та й повіває,
Журба мене з ніг валяє. (Двічі)

Піду в сад та і проходжуся,
З соловейком наговорюся. (Двічі)

Соловейку та сивенький,
В тебе голос тонесенький. (Двічі)

Скажи мені ти щиру правду,
Чи буду я мати пару? (Двічі)

Будеш мати ти чоловіка,
Буде журба аж до віку. (Двічі)

Будеш мати ще й дрібнії діти, Не буде де журби діти. (Двічі)