Ой з-под того явора
Вийшла вдова молода, (Двічі)
Породила два сина —
Їванюшу й Василя.
Й у китайку повила,
Та й в корабель вложила,
Та й на Дунай пустила:

— Ой ти, море синоє,
Гляди мої синове.
Ой ти, риба зимова,
Гляди мої два сина —
Їванюшу й Василя.
Ой ти, жовтий пісочок,
Гляди моїх діточок!

Ой в двадцятому году
Пішла вдова по воду,
Стала вдова воду брать,
Став корабель припливать
Та й до вдови розмовлять:

— Ой ти, вдово молода,
Чи любиш ти Василя,
Їванюшу й Василя?

— Йа Василя я люблю,
За Василя сама йду,
За Йванюшу доч даю.

— Ой ти, вдово молода,
Дурна в тебе голова:
Ой син матки не берьоть,
Матка за сина не йдьоть,
Ой брат сестри не берьоть,
Сестра за брата не йдьоть!