Ой кивнула молодиця бровами на мене:
— Кидай, серце, вози мазать та ходи до мене.

Підмовила чумака на ніч ночувати,
Поставила стороженьку, щоб мене піймати.

А я чумачина, а я догадався.
Хилю, хилю попідтинню та в зілля сховався.

Ой як пішли жіночки та зіллячко рвати,
Та все ж того чумака сліду слідувати:

— Оце ж той походив,
Що у полі не робив;
Оце ж того слідочок,
Що одбива жіночок.

Конопельки-пельки, трава зелененька,
За хорошим чоловіком жінка молоденька;

Конопельки-пельки, трава посихає,
За поганим чоловіком жінка помирає.