«Ой коли б той вечір
Та й повечоріло,
То б моє серденько
Та й повеселіло!

Ой коли б той вечір
Та й сонечко зайшло,
То б моє серденько
Та й до мене прийшло!

Ой прийди, прилини
Ти, яснеє сонце,
То я тебе пущу
Та й через віконце!»

Ой як упускала —
Легенько зітхала,
А як випускала —
Плакала, ридала.

Ой як випускала —
Плакала й ридала,
Вийшла за ворота —
Правдоньки питала.

«Чи ти мене любиш,
Чи з мене смієшся,
До другої ходиш
Та й не признаєшся?»

«Ой я тебе люблю
І любити буду,
Признаюсь по правді —
Сватати не буду!

Не позволять батько,
Не позволять мати,
Ще й рід не позволить
Дівчиноньку взяти.

Ще й рід не позволить
Дівчиноньку взяти...
Стиха говорімо,
Щоб не вчула мати».