Ой коли б я знала, що буду вмирати,
То б собі казала труну збудувати. (Двічі)

Ой стояла труна двайцять штири роки,
На двайцять п’ятому стала говорити. (Двічі)

На двайцять п’ятому стала промовляти:
Ой доки ж я буду порожня стояти? (Двічі)

А я, молоденька, та й стала гадати,
Ой кого ж я маю в труні поховати. (Двічі)

Поховала б мужа — та жаль мені дуже,
Сховала б дитину — дитина маленька. (Двічі)

Сховала б дитину — дитина маленька,
Лягла б сама в труну — сама молоденька. (Двічі)