Ой коло млина росте каружа,
Нагнівалася жінка на мужа.
Нагнівалася, надусалилася,
Вилізла на піч, розболілася.
Він ї приносить фляшу горівки:
— Бій же ся бога, гину на віки!
Він ї приносить півока пива:
— Бій же ся бога, не твоя-м мила!
Як витягає сирого дуба,
Вна скаче з печі: — Я твоя люба!
Я твоя люба, сива голуба,
Бо єс ми приніс сирого дуба.
Наша ґаздиня стоїть, як паня,
Я приглядаю — грошей кишеня.
Стій коло полиць, тягни з рукавиць,
Коло порога — да й бійся бога.
Вой давай, давай, не затинайся,
Не маєш дати, не піду з хати.