Ой котився віночок по полю,
Та й просився женчиків додому:

— Візьміте мене, женчики, додому,
Занесіте, женчики, в стодолу.

Нихай же я у стодолі полижу
Та й на той рік на соничко прибіжу.

Бо вже я там у полю набувся,
Буйненького вітрику начувся,

Ще й друбного дощику набрався.
Поки я тих обжинків дуждався.

Ой котився віночок по полю,
Прикотивсь до татойка в стодолу.

Встричай женців, татойку, хлібом-сіллю,
Що вижали житечко всім на диво.

Що вижали житечко-пшениці,
Стричай женців, татойку, в світлиці