Ой лугом, лугом
Да вода йде,
А попід лугом
Да стежечка,
На стежечці
Калинонька червоненька,
Туди йшла Маринонька
Молоденька,
А за нею Антонечко
З боярами.
— Ой підожди, Маринонько,
Дружино моя!
Вона стала,
Одказала:
— Ще я не твоя!
Мариночка-паняночка,
Антонечко-пан,
Шукай собі, Антонечко,
Такої, як сам!
— Об’їздив я, Мариночко,
Села й города,
Да не знайшов такої,
Як ти, молода!