Українські народні пісні

Ой ніхто не йде, а ніхто не їде

Веснянка (гаївка)

Ой ніхто не йде, а ніхто не їде а сим Варвинським шляхом,
Ніким наказати, ні вістоньки дати а до свого серденяти.
Що у Києві огонь горить, а у Василькові димно,
А у Білій Церкві дак пан гетьман стоїть — листоньки читає;
Листоньки читає, тяженько здихає, свого пана благає:
— Ой пусти мене, да мій добродію, хоч на годину додому,
Бо вже учорніла, бо вже ізмарніла моя мила за мною!
— Як я тебе пущу, да козаченьку, да ти й сюди не будеш,
Ой напийся води да зленієчки, да ти й милую забудеш.
Пив же я зелене вино, пив же я воду, пив же я й холодну,
Таки ж не забуду, поки жив я буду, кого люблю й з роду!

Походження та примітки

ОЙ НІХТО НЕ ЙДЕ, А НІХТО НЕ ЇДЕ.

Записав Ф. Бодянський. Рукописний фонд Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, фонд 28 — 3, одиниця зберігання 35, аркуш 20.

Джерело

Тематичні розділи

  • Веснянки та гаївки
  • Веснянки та гаївки під кривий танець і без танкового та ігрового супроводу
  • Розлука з милим, туга за ним