Ой на Івана на Купайла
Вийшла Марія, як та пава.
На ню молодці заглядаються
Привітатися стидаються.
А той Іван не встидався,
Взяв за рученьку та й звітався:
— Марійко моя, душко моя,
Сподобалося личко твоє.
Ой не так личко, як ти сама
Як на папері написана,
Як на папері на листочку
Чорненькі брови на шнурочку.

Ой на Івана на Купайла
Вийшла Харитя гарно вбрана.
Що тій Хариті дивувати,
Не старалася на ню мати.
На ню той Йосип постарався,
Він її взяти обіцявся.
Летіли гуси усі рядом
Та й закричали усі разом:
«Ідіть, дівчата, дивитися,
Як буде Йосип женитися!
Та буде брати вір’яночку,
Дівку Харитю — паняночку».