Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить, так-так-так,
А в долині козак лежить.

Та й накрив очі китайкою
Червоною козацькою, так-так-так,
Червоною козацькою.

Що в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче, так-так-так,
А в ніженьках коник плаче,

«Ой не стій, коню, надо мною,
Не рий землю під собою, так-так-так,
Не рий землю під собою.

Бо ти землі не доб’єшся,
Моєй крові не нап’єшся, так-так-так,
Моєй крові не нап’єшся.

Та біжи, коню, дорогою,
Степовою, широкою, так-так-так,
Степовою, широкою.

Щоб татари не спіймали,
Сіделечка не знімали, так-так-так,
Сіделечка не знімали.

Сіделечка золотого,
Ще й коника вороного, так-так-так,
Ще й коника вороного.

Вийде сестра, рознуздає,          
Вийде мати, розпитає, так-так-так,
Вийде мати, розпитає:

«Ой ти, коню вороненький,
Де ж мій синок молоденький, так-так-так,
Де ж мій синок молоденький?»

«Та не плач, мати, не журися,
Не плач, мати, не журися, так-так-так,
Бо вже твій син оженився.

Та взяв собі паняночку,
Та взяв собі паняночку, так-так-так,
В чистім полі земляночку».