Українські народні пісні

ОЙ НА ГОРІ ДА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ
Українська народна пісня

Ой на горі да женці жнуть,
А попід горою,
Попід зеленою
Козаки йдуть.
А попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Веде запорозьке
Хорошенько!
Посередині пан хорунжий.
Під ним кониченько,
Під ним вороненький
Сильне-дужий!
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн да люльку,
Необачний!
«Гей, вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Оддай мою люльку,
Необачний!»
«Мені з жінкой не возиться,
А тютюн да люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, хто в лісі, озовися!
Да викрешем огню,
Да потянем люльки,
Не журися!»

Походження та примітки

ОЙ НА ГОРІ ДА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ.

Друкується за зб. М. О. Максимовича «Украинские народные песни», стор. 105—106; перший відомий запис зроблено в Галичині в першій половині XVIII ст. (див. кн. В. М. Перетца «Заметки и материалы для истории песни в России», I — VIII, СПБ, 1901, стор. 31).

Пісня належить до кращих зразків української народної поезії. Більше ніж. півтора століття вона широко співається народом і друкується в численних пісенниках. Яскраве відображення знайшли тут оптимізм народу, його віра в перемогу над ворогами, властивий йому гумор (гумористичне змалювання Сагайдачного).

Героями пісні є два відомі своєю боротьбою проти султанської Туреччини і Кримського ханства козацькі гетьмани першої чверті XVII ст. Петро Конашевич-Сагайдачний і Михайло Дорошенко.

В ряді варіантів з’являються нові герої, як, наприклад, Дрогозденко, який «веде військо московськеє борозденько».

Дорошенко — гетьман (в 1625—1628 рр.) реєстрових козаків Михайло Дорошенко. Брав участь у походах проти кримських татар і турків, а також у селянсько-козацькому повстанні 1625 р. проти польської шляхти; обраний гетьманом, додержувався польсько-шляхетської орієнтації.

Сагайдачний — Петро Конашевич-Сагайдачний, гетьман реєстрових козаків, видатний керівник боротьби українського народу проти турецько-татарської навали; під його керівництвом було здійснено ряд вдалих походів, зокрема взято турецьку фортецю Кафа (1616). Сагайдачний спочатку додержувався угодовської політики щодо шляхетської Польщі; пізніше, виражаючи настрої мас, хотів перейти з козаками під владу російського уряду, для чого в 1620 р. посилав посольство у Москву.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти іноземного поневолення та феодально-кріпосницького гніту в XV - першій половині XVII століття