Ой на горі ячмінь, а в долині жито,
Прийшла звістка невесела, що милого вбито.

Ой убито, вбито, затягнуто в жито,
Червоною китайкою рученьки прикрито.

Прилетіла пава, на рученьки впала:
Такі очі, такі й брови, як у мого пана!

Прилетіла птиця — мальовані крильця:
Такі очі, такі й брови, як у мого Гриця!

Прибігла мила, голубонька сива,
Одкрила китаєчку та й заголосила:

«Чи ти, милий, спився, чи з коника вбився,
Чи із іншою зазнався, що мене ’дцурався?»

«Я, мила, не спився, ні з коника вбився,
Ні із іншою зазнався, ні тебе не одцурався:
Така мене смерть постигла, що з коня схилився!»