Ой на морі на синьому два лебеді б’ються...
Вже ж на тебе, гарний хлопче, кайдани куються. (Двічі)

Ой куйтеся, не куйтеся — мої не будете,
Прийде така час-година — сами опадете. (Двічі)

Сидить хлопець у неволі, сорочку латає,
Ніхто ж його не спитає, бо роду не має. (Двічі)

— Прибудь, прибудь, родинонько, буде мені свято,
Бо то ж мене, родинонько, безневинно взято. (Двічі)

Безневинно, моя мамо, безневинно, тату,
Дали мені сіру свиту, рештантськую шапку. (Двічі)

Ой на морі на синьому
Два лебеді б’ються...
Вже ж на тебе, гарний хлопче,
Кайдани куються.
Вже ж на тебе, гарний хлопче,
Кайдани куються.

Ой куйтеся не куйтеся —
Мої не будете,
Прийде така час-година —
Самі опадете.
Прийде така час-година —
Самі опадете.

Сидить хлопець у неволі,
Сорочку латає,
Ніхто ж його не спитає,
Бо роду немає.
Ніхто ж його не спитає,
Бо роду немає.

«Прибудь, прибудь, родинонько,
Буде мені свято,
Бо то ж мене, родинонько,
Безневинно взято.
Бо то ж мене, родинонько,
Безневинно взято.

Безневинно, моя мамо,
Безневинно, тату,
Дали мені сіру свиту,
Речитанську шапку.
Дали мені сіру свиту,
Речитанську шапку».