Українські народні пісні

ОЙ НАД БУГОМ НАД РІКОЮ
Українська народна пісня

Ой над Бугом над рікою,
На турецькій границі,
Там стояли пікінери,
З ними компанійці.
Зеленої неділоньки
Орда наступає,
«Гей, панове, уступімо.
Запасу немає».
«Ой чого ж нам уступати,
Чого боїмося?
Ой хоч орди багато йде —
Ми їй не дамося!»
Іде орда із-за Гарда,
Много з прапорами,
Наложите ж, пікінери,
Отут головами.
Іде орда із-за Бугу
І в Буг не знобиться;
Стали бідні пікінери
В Буг-ріку топиться.
Ідуть батьки і матері
Та синів питають...
Та вже, батьки, ваших синів
Орли доглядають.
Не схотіли ваші сини
В пікінерах служити,
Сіли собі слободою
Над Бугом-рікою.
Погоріли степи, поля
Й зелені байраки;
Ідуть з війська у городи́
Голії козаки.

Походження та примітки

ОЙ НАД БУГОМ НАД РІКОЮ.

Друкується за зб. М. О. Максимовича «Украинские народные песни», стор. 115. В пісні говориться про події російсько-турецької війни 1735—1739 рр., в якій брали активну участь українські козацькі полки.

Над Бугом над рікою, на турецькій границі — кордон з Туреччиною в 30-х роках XVIII ст., за картою Івана Іслєнєва (1779 р.), проходив по р. Південний Буг — від сучасного м. Первомайськ, Миколаївської обл., до Бузького лиману.

Іде орда із-за Гарда — Гард (в XVII — XVIII ст.) — прикордонна турецько-татарська фортеця на правому березі р. Південний Буг, проти запорозької прикордонної фортеці Ташлик (Запорозький Гард), а пізніше відомої фортеці Овліопіль (тепер район с. Мигія — м. Первомайськ), що знаходилися на лівому березі Південного Бугу.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти соціального гніту і іноземних загарбників у другій половині XVII та у XVIII столітті