Ой наступала та чорна хмара,
Став дощ накрапать:
«Благослови, пане отамане,
Намет напинать.
«Благослови, пане отамане,
Намет напинать».

Котрії дуки та багатії,
Ті в наметі сіли,
А котрі бідні та сіромахи —
Тії не посміли,
А взяли кварту горілки з жарту
Та й на дощі сіли.

«Пили горілку, пили наливку,
Ще й мед будем пить,
А хто з нас, братця, буде сміяться,
Того будем бить!
А хто з нас, братця, буде сміяться,
Того будем бить!»

Іде отаман та й від куреня,
Стало йому жаль,
Скинув він з себе голубий каптан
Та й намет нап’яв.
Скинув він з себе голубий каптан
Та й намет нап’яв.

«Ой дай же боже, тобі, отаман,
Щоб вік вікував,
А що над нами, над козаками,
Ти намет нап’яв!
А що над нами, над козаками,
Ти намет нап’яв!»

Ой іде багач, іде дукач,
Насміхається:
«Ой за що, за що вража голота
Напивається?
«Ой за що, за що вража голота
Напивається?»

Ой крикнув, крикнув та й пан отаман
На всю свою силу:
«Ой візьміть дуку за чуб, за руку
Та вибийте в шию!
«Ой візьміть дуку за чуб, за руку
Та вибийте в шию!»

Ой беруть дуку за чуб, за руку,
Третій в шию б’є:
«Ой не йди, не йди, превражий сину,
Де голота п’є!
«Ой не йди, не йди, превражий сину,
Де голота п’є!»

Ой пішов багач, ой пішов дукач
І не оглядавсь,
Та і десятому заказував,
Щоб не насміхавсь.
Та і десятому заказував,
Щоб не насміхавсь.