Ой не гайся, Васюню, не гайся,
На сивому кониченьку звивайся,
Не попасай кониченька на росі,
Щоб не застав дівчиноньку у косі.

Бо як її кісоньку розплетуть,
Ой то тебе до сорому доведуть,
А вже тую косоньку розплітали,
Молодого Василечка дожидали.

— Ой зачиняй, матінко, воротця,
Та й не пускай Василечка-молодця,
Як приїде Василечко з боярами,
Та витопче різні квіти копитами.

— Ой не жалій, донечко, різних квіт,
Тільки жалій, моя доню, своїх літ,
Бо квіточка до квіточки зростається,
А вже твоє гуляннячко минається.

— Лети, лети, зозуленько, попереду,
Скажи, скажи матінці, що я їду,
Нехай вона зустрічає з калачем —
Побралася її дочка з паничем.

Ой не так з паничем, як з мужиком,
Та й зв’язали білі ручки рушником,
Та й рушничком, рушниченьком, полотенцем,
Присягалися перед людом щирим серцем.