Ой не знав козак, та й не знав Супрун,
А як славоньки зажити,
Гей, зібрав військо, славне запорізьке,
Та й пішов він орду бити.
Гей, зібрав військо, славне запорізьке,
Та й пішов він орду бити.

Ой у суботу та проти неділі
Супрун із ордою стявся,
А у неділю, в обідню годину,
Сам в неволеньку попався.
А у неділю, в обідню годину,
Сам в неволеньку попався.

«Ой ти, козаче, козаче Супруне!
А де ж твої прегромкі рушниці?»
«Гей, мої рушниці в хана у світлиці,
Сам я, молодий, у темниці».
«Гей, мої рушниці в хана у світлиці,
Сам я, молодий, у темниці».

«Ой ти, козаче, козаче Супруне!
А де ж твої воронії коні?»
«Гей, мої коні в хана на припоні,
Сам я, молодий, у неволі.
Гей, мої коні в хана на припоні,
Сам я, молодий, у неволі.

Ой виведіть мене на Савур-могилу,
Сизий орел там літає,
А з тії могили видно Україну,
Там козацтво, як мак процвітає.
А з тії могили видно Україну,
Там козацтво, як мак процвітає».

Ой не знав козак, ой не знав Супрун —
А як славоньки зажити.
Гей, зібрав військо славне запорізьке,
Та й пішов він орду бити.

Ой у неділю, рано-пораненьку
Супрун із ордою стявся,
А в понеділок, в обідню годину
Сам в неволеньку попався.

— Ой ти козаче, козаче Супруне,
А де ж твої прегромкі рушниці?
— Гей, мої рушниці, в хана у світлиці,
Сам я, молодий, в темниці.

— Ой ти, козаче, козаче Супруне,
А де ж твої воронії коні?
— Гей мої коні в хана на припоні,
Сам я, молодий в неволі.

— Ой і виведіте мене, виведіте
На Савур-могилу,
Гей, нехай стану, гляну-подивлюся
Я на мою Україну!

А з тої могили видно всі країни,
Сив-орел літає,
Гей, стоїть військо, славне запорізьке,
Та як мак процвітає!