Українські народні пісні

ОЙ НЕ СТЕЛИСЯ, БАРВІНОЧКУ, КОЛО ГОРОДА
Українська народна пісня

Ой не стелися, барвіночку, коло города,
А в нашого Лексієчка хорошая врода:
Мальована колясочка, а вороний кінь,
Тільки сісти да поїхати до тестя у двір.
— Помай би тобі, тестю, або добридень!
Оддай дочку Уляночку хоч на й один день.
— Коли береш на й один день — бери навіки,
Буде твоя Уляночка по вічні віки.
Закотилося да сонечко за зелений гай,
Нам додому недалеко — за тихий Дунай.
Закотилося да сонечко, да вже й не видно:
Чужі люде додому йдуть, а нам невільно.
Закотилося да сонечко за сад-виноград:
Цілуйтеся, милуйтеся, ой хто кому рад,
Лексієчко Уляноньці да вже давно рад.
Закотилося да сонечко за новий млин:
Цілуйтеся, милуйтеся, ой хто кому мил,
Лексієчко Уляноньці да вже давно мил *.

Походження та примітки

Ой не стелися, барвіночку, коло города. БФ-1, арк. 95, № 82. (БФ-1 — рукописний збірник народних пісень, записаних Федором Бодянським (без заголовка), що зберігається у Велеснівському етнографічно-меморіальному музеї В. Гнатюка; од. зб. 250). До наших днів дійшла також і копія В. Гнатюка із записів Ф. Бодянського, де на 267 аркуші під 82 номером наведена вищезазначена пісня. (ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 35).

* Цю пісню у жнива зовсім на інший лад співають, особливо кінець:

Коли береш на й один день — бери навіки,
Буде твоя Уляночка по вічнії віки!
Не чесалась, не вмивалась — пішла в поле жать,
Піджалась під постатьку да й прислонилась,
(По) своєму Лексієчку да вельми зажурилась.
Ой десь мій Лексієчко мед-вино п’є,
А молодая Уляночка спіле жито жне!

— Примітка Ф. Бодянського

Подано за виданням: Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. — К. : Наукова думка, 1978. — 328 с. — С. 69 — 70.