Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці.
Котрая дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
Котрая дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.

У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок пополоскала,
Прийшов вівторок — зіллячко зварила,
А в середу рано Гриця отруїла.
Прийшов вівторок — зіллячко зварила,
А в середу рано Гриця отруїла.

Як прийшов четвер, та вже Гриць помер,
Прийшла п’ятниця — поховали Гриця,
А в суботу рано мати дочку била:
«Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?»
А в суботу рано мати дочку била:
«Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?»

«Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі.
Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі.

Оце ж тобі, Грицю, я так ізробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата —
Із чотирьох дощок дубовая хата!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата —
Із чотирьох дощок дубовая хата!»