Ой одбила щука-риба од берега ряску,
То ж я тому козакові підійду під ласку. (Двічі)

Місяць світить, зорі сяють, дівчата співають.
Парубчина дівчиноньку давно виглядає. (Двічі)

Не виглядай, козаченьку, — мати не пускає,
За старого, багатого нишечком єднає. (Двічі)

— Іди, доню, — каже мати, — не вік дівувати.
Він багатий, одинокий, будеш панувати. (Двічі)

— Ой не хочу панувати, моя рідна мамо.
Рушниками, що надбала спусти мене в яму! (Двічі)

Нехай попи заспівають, подружки заплачуть,
Легше буде в труні лежать ніж нелюба бачить. (Двічі)