Ой одна я, одна,
Як билинонька в полі,
Та не дав мені бог
Ані щастя, ні долі.

Тільки дав мені бог
Красу — карії очі,
Та й ті виплакала
В самотині дівочій.

Ані братіка я,
Ні сестрички не знала,
Між чужими зросла,
І зросла, — не кохалась!

Де ж дружина моя,
Де ви, добрії люди?
їх нема... Я сама,
А дружини й не буде!