Ой оженився, та й одружився,
Та й узяв жінку не до любови.

Не до любови, не до розмови,
Не до чорних брів, не до вірних слів.

Ой купив корабель та за триста рубель,
Та за триста рубель ще й з полтиною,

Та за триста рубель ще й з полтиною,
Посадив милу ще й з дитиною.

— Чей пливи, мила, та й негідниця,
Ти в мене була неробітниця!

Чей хвиля іде, — корабель пливе,
А мила сидить, як свіча горить.

А мила сидить, як свіча горить,
А дитиночка — як та зірочка.

— Ой вернись, мила, голубко сива,
Ти ж мені, мила, вже й до любови.

І до любови, і до розмови,
І до чорних брів, і до вірних слів.

— Не вернусь, милий, голубе сивий,
Ой бив ти мене та й нагайкою.

Ой бив ти мене та й нагайкою,
Ой щоб я була та й хазяйкою.

Ой бив ти мене та й дубиною,
Ой щоб я була господинею.

Ой було тіло, як папір, біле,
А тепер воно та й почорніло.