Ой піду ж я собі та й у ліс дубовий,
Та й я собі знайду горішок лісковий. (Двічі)

Я його покочу з гори на долину,
Хай він покотиться, за ким то я гину. (Двічі)

Мала я милого з чорними очима,
Та мені судилось, що й’го залишила. (Двічі)

А тепер я плачу, ой, як вдень, так вночі,
Вже я не виплачу свої чорні очі. (Двічі)

Аби я плакала та щодень-година:
Кого я любила, того тутка нема. (Двічі)