Ой панич гордий, молодець Павлусь,
Він задумав змолоду, задумав жениться,
Засідлав собі коника гетьманського,
Коника гетьманського, сідла королевського.
Ой люди кажуть: — Пан гетьман їде!
А мати каже: — Стійте, добрі люде!
Стійте, добрі люде, та не вгадуйте,
Я свого сина сама вгадаю
По стрілці, пірці, по красній дівці.