Ой пасесь стадце вороненькоє,
Межи тим стадцем барзо сив коник.
Ой ходять за ним два-три панове,
Ані єден пан коня не спіймав.
Василько погнав і коня спіймав.
Поклав на него золоту узду,
Золоту узду, срібне сідельце,
Та й сів на него і поїхав ним,
Ой горі містом, горі Галичем.
А там міщане з церковці вийшли.
Міщане кажуть, що сонце сходить,
А ненька каже: — То мій син їде!
Пізнала-м єго по коникові,
По коникові, по білім личку.