Українські народні пісні

Ой по тину павутина повилась

Петрівочна

Ой по тину павутина повилась, повилась, повилась,
Дівчинонька з козаченьком понялась, понялась, понялась;
Вона йому, молодому, ручку дала, ще й ручку дала:
— Оце тобі, козаченьку, я повічно твоя, я повічно твоя.
Які руки, такі ноги, така голова, така голова,
Ізійдуться, обнімуться — тиха розмова, тиха розмова.

Походження та примітки

ОЙ ПО ТИНУ ПАВУТИНА ПОВИЛАСЬ.

Записав П. Гнєдич у 1913 — 1914 рр. у селі Бацмани Роменського повіту на Полтавщині. Примітка записувача: «Співали, як сіно гребли». П. А. Гнедич, Материалы по народной словесности Полтавской губернии, в. І, Полтава, 1915, сторінка 124.

Джерело

Тематичні розділи

  • Петрівочні пісні