Ой повій, вітроньку, згори на долиноньку,
Ой принеси, Боже, мою родиноньку. (Двічі)

Вітер повіває, билину колише,
Там брат до сестроньки дрібні листи пише. (Двічі)

— Сестро моя, сестро, сестро дорогая,
Ой як ти привикла без роду самая? (Двічі)

Тобі, брате, не питати, мені не казати,
Ой як не привикла, мушу привикати. (Двічі)

Віддала мня мати, на чужії люди,
Та й сама не знаю, як я жити буду. (Двічі)

Вийду за ворота», стану, як сирота,
Ніхто не займає, бо роду не знає. (Двічі)

Іде ледащиця і той з мене кпиться.
Далеко від роду — нікому вступиться. (Двічі)

Кеб мені родина, хоч мала дитина,
Стала б, постояла, життє б розказала. (Двічі).