Ой попід гай, ой попід гай зелененький
Брало дівча, брало дівча лен дрібненький.

Ой як брало, ой як брало і стелило,
До тихого Дунаєчку говорило:

«Ой Дунаю-Дунаєчку, тиха вода,
Кому я ся сподобаю я, молода.

Ци попови, ци дякови, ой дай, Боже!
Ци дакому гультайови, не дай, Боже!

Не дай мене, моя мамцю, за пияка,
Бо пропаде худобонька, хоц би яка!

Але дай мя, моя мамцю, за такого,
Што він мене вірно любит, а я його».