Ой рано, рано куроньки піли,
Ой єще ранше ґаздиня встала,
Ой ходить собі по комороньці,
По комороньці, по обороньці.
Та взяла собі три круги воску
Та усукала три свічі ярі:
При єдній свічі личко вмивала,
При другій свічі личко втирала,
При третій свічі роботу взяла.
Роботу взяла, шитенько шила,
Шитенько шила свому мужеві,
Свому мужеві, господареві.
Ой як ізшила та й істачала,
Муженька вбрала, попротягала,
Біле личенько поцілувала.
Та взяла єго за білу ручку,
Повела єго перед матінку:
— Ой нене, нене, ци хвалиш мене?
— Хвалю тя гоже, хвали тя, боже,
Убрала-с мужа богу на хвалу,
Богу на хвалу, людям на славу,
Людям на славу, собі на гонор.

Ой рано, рано куроньки піли,
Й а ще ж бо ранше Гануся встала,
Гануся встала, три свічки всукала:
При одній свічці личко вмивала,
При другій свічці в сукні ся вбирала,
При третій свічці пішла по воду,
Пішла по воду в вишневий садок.
Надибав її ба й дробен дощик,
Стала она си під калиночку,
На тій калинці сива зозулька.
— Ой куй, зозулько, ой куй раненько,
Би-с мої браття й а побудила.
Й а встаньте, брати, та й не лежіте,
Озьміть топірці й а в гай підіте
Та й пощибайте турові роги,
Та й занесіть їх до мої світлоньки,
Та й прибийте їх та й до стіноньки.
Й а буду на них шати вішати,
Дорогі вінці Ганусі-дівці.

Ой рано, рано куроньки піли,
Ой ще найранше ґречна панна встала,
Ой встала, встала, по воду пішла,
По воду пішла під буковину.
Надибав її дробен дощичок,
Вна собі стала під калиночку.
На тій калині зозулечка кує.
Ой кує, кує, днює та й ночує.
— Ой коби я мала братню шабельку,
Калинку стяла, зозульку взяла.
Занесла би-м ї в батьків садочок,
В батьків садочок, в виноградочок,
Щоби кувала, батька збуджала,
Батька збуджала та й паніматку,
Та й паніматку, та й всю челядку.