Ой сивий орле, високо літаш,
Високо літаш, далеко видаш.
Ци видів ти, орле, корабель на морі?
Ой я там видав, я сам там бував.
А в тім кораблі усе столове.
Поза столове сидять панове.
А межи ними найстарший панок,
Найстарший панок чом Івасенько.
Поперед него служеньки єго
Шапочки носять, в него ся просять:
— Пусти ж нас, пане, в Польщу на війну,
В Польщу на війну під королівну.
— Я вас не пущу, сам з вами піду.
Все сам наперед коником грає
Та на Львів-город все повертає.
Ой як навернув, аж Львів ся здригнув,
Аж Львів ся здригнув, весь мир ся жахнув.
Взяли гадати, що за дар дати,
Виводять єму ворон коника.
А він на тоє ані глядає.
Ані глядає, ані дякує:
— Ви, моє військо, ступайте різко!
Виносять єму полумис злота.
А він на тоє ані глядає,
Ані глядає, ані дякує:
— Ви, моє військо, ступайте різко!
Виводять єму ґречную панну.
А він на тоє бардзо глядає,
Бардзо глядає, шапку знімає:
— Ви, моє військо, цофніться різко!