— Ой смерте моя, смерте,
Та не дай мені рано вмерти.
В мене діточки малії
Та їм літа молодії.

— Усе в нитки, усе в гульки,
А ік смерті нема думки.
— Іди, смерте, бо вилаю,
Бо я тепер гості маю.

Зажди мені час-годину,
Поки зберу всю родину.
Смерть годину ізождала,
Всю родину ізібрала.