Українські народні пісні

ОЙ СТАРА Я, СТАРА
Українська народна пісня

Ой стара я, стара, та ще все надію,
Як я буду стара, де ж я ся подіну?

Піду я до сина на широкії лави,
А невістка каже: — Не треба нам мами.

А син вповідає: — Мама би сі здали
Та й їсти би нам зварили, дітей доглядали.

— Ой чи знаєш, чоловіче, суха зима буде.
А хто ж твою стару маму обперати буде?

А внучка маленька, уже розумненька,
Ходит та й думає, що сказати має.

— Ой ви, тату, мамо, копайте кирницю,
Копайте кирницю у вишневім садочку.

Там я буду прати бабчину сорочку.
— Онучко маленька, доля ж би ти добра.

Ти мою сорочку й випрати не годна.
Вийшла мати з хати та й стала плакати:

Де ж я буду старенька притулку шукати?
Іде мама дорогою, з дочкой сі здибає:

Де йдеш ти, мамо? — дочка й ся питає.
Іду я, дитино, на зиму до тебе,

Бо син та й невістка вже вигнали мене.
— Не будете, мамо, в мене зимувати,

Лиху долю маю, тяжко й догоджати.
Будемо, дитино, шити, запрігати,

Будем лихій долі якось догоджати.
Як мама з дочкою си ся розмовляє,

Вже син на конику маму здоганяє.
— Вертайтеся, мамо, вже назад до мене,

Велике нещастя вже сталося в мене.
Звіялися вітри, стали громи бити,

Та й не вбило в мене ні яку тварину,
Але вбило мою жінку та й дитину.

То не були вітри, то не були громи,
А то ж були та й мамині сльози.

Українська народна пісня ОЙ СТАРА Я, СТАРА — ноти
ОЙ СТАРА Я, СТАРА — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

Записала професор Саскатунського університету (Канада) Лаурел Осборн у 1980 році в м. Саскатуні від українок-переселенок з Тернопільщини — Софії Гаврилюк і Меланії Піхач, мелодії розшифрувала С. Копил. Зберігається в рукописних фондах Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Рильського АН УРСР. З нових надходжень 1990 року.