Ой стояла Сашінька край віконця,
Виглядала Сашінька чорноморця. (Двічі)

Чорноморець, матінко, чорноморець,
Вивів мене босую на морозець. (Двічі)

Вивів мене босую та й питає:
— Чи є мороз, дівчино, чи не має? (Двічі)

— Ой нема морозу, лиш сама роса,
А я, молодесенька, стою боса. (Двічі)

Простояла ніченьку та й байдуже,
Люблю чорноморчика, люблю дуже. (Двічі)

Ой став вітер буйненький повівати,
Ой став мене чорноморець підмовляти. (Двічі)

Дурна була, матінко, послухала,
Сіла з чорноморчиком, поїхала. (Двічі)

Я ж думала, жить буду, панувати,
А тепер приходиться горювати. (Двічі)

А тепер приходиться горювати,
Та на чужій нивочці жито жати. (Двічі)