Ой там за гаєм, гаєм зелененьким,
Ой там ходила милая з миленьким. (Двічі)
Ой там ходила, стиха говорила:
— Ой ти, мій милий, ти мій вірний друже, (Двічі)
Ой ти, мій милий, ти мій вірний друже,
Ой болить мені головина дуже. (Двічі)
Болить головина, подобно ж я умру,
Гей, зроби ж мені, милий, з бучиноньки трумну. (Двічі)
— Ой де ж тобі, моя мила, бучини узяти,
Будеш же ти, моя мила, в сосновій лежати. (Двічі)
— Ой продай, милий, корову рябую,
Ой набери мені сорочку тонкую, (Двічі)
Ой дай пошити хороше сорочку
І поховай мене, милий, в вишневім садочку, (Двічі)
І насип мені високу могилу,
І посади в головоньках червону калину. (Двічі)
Ой як ти будеш з другою шлюб брати,
Ой то прийдеш на могилу калину ламати. (Двічі)
Ой у неділю ще й сонце не сходить,
А вже милий другу милу за рученьку водить. (Двічі)
Спіткнулася мила на тую могилу
Та й собі забила свою ніжку білу. (Двічі)
— Ой ти, мій милий, що ж то за могила,
Ой що я на неї свою ніжку збила? (Двічі)
— Ой моя мила, то ж тая могила,
Що тут лежить похована моя перша мила. (Двічі)
— Ой тра ж було суці сорочки не дати,
Ой тра ж було її в саду не ховати! (Двічі)
Було її дати яку деренину,
Було ж її вивезти у луг під калину! (Двічі)
— Ой ще ж ти, мила, того не діждала,
Ой щоб моя перша мила у лузі лежала! (Двічі)
Ой в неділю рано ще й сонце не сходить,
А вже милий на могилу до милої ходить. (Двічі)
— Ой устань, мила, пораднице моя,
Ой пропадає худобина твоя! (Двічі)
— Ой нехай вона тобі пропадає,
Єсть інша мила, — нехай доглядає. (Двічі)
— Ой устань, мила, принесу ті меду!
— Ой одчепися, голівки не зведу! (Двічі)
— Ой устань, мила, принесу горілки!
— Ой сховай собі для другої жінки! (Двічі)
— Ой устань, мила, пораднице моя!
Гей, плаче, плаче, дитинонька твоя! (Двічі)
— Ой нехай плаче, може, перестане,
Ой вже ж його матуся до нього не встане! (Двічі)
Ой продай, милий, сукню і катанку,
Ой найми, найми до дитини мамку. (Двічі)
Ой дай тій мамці корову рябую,
Ой нехай глядить дитину малую. (Двічі)
Ой дай корову ще й рябе телятко,
Ой нехай глядить моє сиротятко! (Двічі)