Ой там за Дунаєм лужком-бережком,
Ой там розмовляє сокіл з козаком. (Двічі)

— Ой ти, соколоньку, ти, братику мій!
Ой чи був ти, брате, в моїй стороні? (Двічі)

Ой чи був ти, брате, в моїй стороні?
Чи плаче, чи тужить дівча по мені? (Двічі)

— Ой плаче ще й тужить, на ліжку лежить,
Правую ручку на серці держить. (Двічі)

Ой прилетів сокіл та й сів на вікні:
— Добрий вечір, дівчино, чи чуєш, чи ні? (Двічі)

Добрий вечір, дівчино, приніс тобі вість,
Вже твій миленький на подвір’ї їсть. (Двічі)

Правая ручка стрепенулася,
А я, молоденька, вжахнулася. (Двічі)

Горіть, горіть, свічі, вдень і вночі,
Нехай я надивлюся милому в очі. (Двічі)

Чи такий мій миленький, як і перше був?
Чи змарнів на личку, бо в дорозі був. (Двічі)

Де ж ти, мій миленький, так довго ходив,
Що ти ж, мій миленький, з личенька змарнів? (Двічі)

— Змарнів я, дівчино, змарніла і ти.
Через тебе, дівчино, впав я в клопоти. (Двічі)

Через тебе, дівчино, впав я їв сухоти,
Нема вночі спання, а вдень роботи. (Двічі)

Хоч який день ясний, то я пересплю,
Хоч яка ніч темна, я до тебе йду. (Двічі)

Може б очі спали, та ноги несуть,
Викохав дівчину, та люди беруть. (Двічі)

Ходив я до тебе півтора року,
Доки не знали вороги збоку. (Двічі)

Як ізізнали, розклеготали,
Щоб ви на світі щастя не мали! (Двічі)

Від бога щастя, від людей хвали,
Що нас, молоденьких, з пари розвели. (Двічі)