Ой там при долині виросла сосна,
На біднім жовнярі травиця виросла.

Виросла, виросла, а ще зелененька,
На нього чекає дівча молоденьке.

Чекає, чекає та й богу ся молить:
Чого-сь не видати, чого-сь не приходить.

«А ти пішов тамки, мене лишив тутки,
Не даси по собі ніякої чутки».

«Ти хочеш, миленька, від мене лист мати?
Лежу я в неволі та й не можу встати.

Лежу я в неволі, аж лечком колишу,
Не кажи родині, як я лист напишу.

Як скажеш родині, то не кажи мамі,
Вже рочок минає, як я лежу в ямі».