— Ой ти, грушечко кучерявая,
Ой коли ж ти зросла, ти, кудрявая?

— Я весною зросла, літом виросла,
На Дунай, на ріку похилилася.

На Дунай, на ріку похилилася,
Там стояло дівча, зажурилося.

Там стояло дівча, зажурилося,
На Дунай, на ріку задивилося.

— Що стоїш, дівчино, зажурилася,
Ой чи батько сварив, чи влюбилася?

— Я стою та й журюсь, нещасливая,
Дожидаю дружка кучерявого.

Аж приїхав дружок пізно звечора,
Та й обняв, пригорнув м’я до серденька.