Українські народні пісні

ОЙ ТИ, МАТИ МОЯ, ТА НЕЖАЛІСЛИВА
Українська народна пісня

Ой ти, мати моя, та нежаліслива!
Ти ж віддала мене та й не жалувала.

Ти віддала мене у чужую сторону,
У чужую сторону, в превелику сім’ю.

Превелика сім’я вечеряти сіла,
А мене, молоду, посилають по воду.

Я по воду ішла, як голубка гула,
Із водою ішла спотикаючися.

Із водою ішла спотикаючися,
Під прічним вікном прислухаючися.

Щось у хаті гомонить, ненька з милим говорить:
— Треба, сину, жінку бить, бо не вміє робить.

Треба, сину, жінку бить, бо не вміє робить.
Треба її научать, щоб вміла всім догоджать.

— За що її, мати, бить? Вона вміє робить.
За що її научать? Вона вміє догоджать.

Українська народна пісня ОЙ ТИ, МАТИ МОЯ, ТА НЕЖАЛІСЛИВА — ноти
ОЙ ТИ, МАТИ МОЯ, ТА НЕЖАЛІСЛИВА — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

Ой ти, мати моя, та не жаліслива. Запис 1921 р. Відділ фондів ІМФЕ, ф. 31-2, од. зб. 58, арк. 24.

Опубліковано у збірнику Гната Танцюри «Жіноча доля в народних піснях», стор. 18.

Джерело

Тематичні розділи

  • Жаль за батьківським домом. Лиха свекруха
  • Пісні родинного життя
  • Родинно-побутові пісні