Ой той край милий, а той край любий, де ти народився,
Раз побачив ту дівчину — навіки влюбився (Двічі).

Ой улюбився-укохався у ті карі очі,
Що не дають мені спокою, а ні в день, ні в ночі (Двічі).

Ой по тім боці біля річки терни процвітали.
Поміж тими терночками цигани стояли (Двічі).

Ой та дівчина до циганки доріожку топтала,
Та й просила, щоб козака та й причарувала (Двічі).

— Ой циганочко-волошечко, вольни мені волю,
Та й пороби козакові, щоб ходив за мною (Двічі).

А циганочка-волошечка воленьку вольнила,
Одрізала дівці косу та й перепалила (Двічі).

— Ой подивися, дівчинонько, як коса палає,
За тобою, дівчинонько, козак умирає (Двічі).