— Ой той мене пече, ріже,
Що не люблю, а він лізе!
Ой той мене пориває,
Що чорнії брови має.

Ой той мені до душі,
Що приходить в кожусі,
Ой той мені сподобавсь,
Що ґудзями обсипавсь.

— Ой збився з пантелику,
Що посватав невелику!
Ой жаль мені буде.
Не пораяли люде!

— Не сватати було вночі,
Не вилізли тобі очі,
Ой сватать було вдень,
Розпитавшись у людей.

Ой то ж люди — не татари,
Вони б тобі розказали:
Чи хороша, чи вродлива,
Чи багата, чи щаслива?

Ой жаль превеликий,
Що губатий та сердитий,
Ой жаль — не вернеться,
Що губатий да й сердиться.