Ой у лісі на ялині
Колисала Марусина дві дитини. (Двічі)

Ой у лісі на дубочку
Колисала Марусина сина й дочку. (Двічі)

Колисала та й плакала:
«Ой чого ж я отця й неньки не слухала? (Двічі)

Ой ти, сестро моя рідна,
Поколиши мені дитя, бо я бідна!» (Двічі)

«Ой не буду колисати:
Було б тобі дворянина не слухати! (Двічі)

Бо дворянин пізно ходить,
Не одную дівчиноньку з ума зводить. (Двічі)

Бо дворянин пером пише,
Не одную дівчиноньку з дитям лише!» (Двічі)