Ой у лузі при березі там калина стояла,
Ой там мати свого сина у солдати виряджала:
«Іди, іди, мій синочку, да й за батька старого,
Дадуть тобі, мій синочку, да й коня вороного».
«Лучче ж мені, моя мати, да й пшениченьку жати,
А як мені, моя мати, да й на коні роз’їжджати».
«Іди, іди, мій синочку, да й за неньку стареньку,
Дадуть тобі, мій синочку, да й шабельку новеньку».
«Лучче ж мені, моя мати, да й пшеницю косити,
А як мені, моя мати, цю шабельку носити».
«Іди, іди, мій синочку, да й за рідні сестриці,
Дадуть тобі, мій синочку, по казармі походити».
«Лучче ж мені, моя мати, да й у полі орати,
А як мені, моя мати, по казармі походжати».